Divná planeta

Тебе охоплює дивне відчуття, коли ти розплющуєш очі,
ми до цього доклали руку, не намагайтеся зняти з себе провину,
поводьмося так, як мають поводитися гості,
пізно будемо благати, коли тут лишаться руїни.
(2×)

Я плентаюся сам дорогою темною і довгою,
іду з похиленою головою, затьмареною, розгубленою,
повною думок, які так і не підуть,
лише люди йдуть, гарні спогади забирають із собою,
і при цьому забирають ціну, для мене нестерпну,
це фейк, як тату хною,
недовго вони є, а потім сміються,
що ж, на дивній планеті відбуваються дивні речі.
Я прямую в негоду, де всі дивляться на красу,
дівчата міряють стосунки довжиною членів,
куди подівся запал, раніше він був у кожного пана,
джентльмен на кожному розі відчиняв дамам двері, а сьогодні,
куди не глянь, хтось когось викрав,
це жах, нестяма, всюди вирубаний ліс,
на нашій планеті може процвітати лише промисловість,
і ця планета як клітка, з якої не втечеш,
війни, расизм, наркотики, вбивці,
так багато пасток, що збивають людей на коліна,
рикошетна куля, що вбила маленького хлопчика,
для родини це немислимі муки,
за кермом алкоголь, на вулицях наркота,
біля дороги безлад, куди котиться цей світ,
від того, що відбувається, у мене починає ставати розум,
бо я стою з вами на кораблі, що скоро зазнає краху.

І що це таке? І де я?
Це реальність чи лише дурний сон?
Може, я кретин, чи в тебе теж таке враження,
що наша земля мчить до загибелі просто перед носом?

Крок за кроком ти йдеш крізь життя,
ти б'єшся за своє місце під сонцем,
ти не хочеш бути рабом, ти боїшся за майбутнє,
але навряд чи можеш знати, що станеться за рогом,
поглянь, твої плани можуть швидко здохнути,
за мить усе інакше, ти навіть не встигнеш поворухнутися,
ця дивна планета замітає долі,
смерть прийде, як покидьок, і переріже тобі горло.
Людство не вчиться, ворожнеча править світом,
маленькі діти тиснуть пальцями на гачок кулемета,
цілу вічність ми бачимо це тут,
ми заплющуємо очі, просиджуємо цілі години в мережі,
ми працюємо, ми сприяємо розквіту,
ми, бляха, вбиваємо більшу частину часу,
ти чекаєш на ту дату, коли отримаєш зарплату,
ти дивуєшся, роботе, що не набив собі кишені.
Люди постійно поспішають, хоч і не знають куди,
життя повільно, але впевнено втрачає свій сенс,
життя та якість сьогодні міряються грошима,
що правда з любов'ю переможуть, уже ніхто не вірить,
немає місця для почуттів, ми будуємо кар'єри,
ми спустошуємо краєвид, ми ставимо бар'єри,
ми безоглядно викидаємо лайно в атмосферу,
чим же дихатимуть наші сини й доньки.
Я не намагаюся грати в Армію спасіння,
мене просто бісить, як людина рубає гілку, на якій сидить,
ігнорувати факти й проблему не вигідно,
не допоможуть навіть святі, все до нас повернеться.