Nechápu

Не розумію, звідки в нас береться це зло
Не розумію, чому воно в нас постійно бореться
Не розумію, звідки в нас береться це зло
Звідки в нас береться це зло
Чому воно в нас постійно бореться

Ми любимо одне одного, нас обох гризе сидіти поруч
Ми годуємо себе медом, а в ньому отрута
І ці x років із питанням, чи це востаннє
Ми прощаємось, нас постійно випробовують
Ми постійно намагаємось бути призначеними одне одному
Піти назустріч і не сказати більше
Ніж те, що конче потрібно
Але так не можна, але так не можна
Але так не можна, бути разом за звичкою
Справді не можна, я тягнуся до дверної ручки
Хочу зникнути, кличу mayday, навколо нас сітка
Зшита зі спогадів і тих місць
Ми вже знаємо, що це не так, як раніше
Тепер лише рипить, але в інших ліжках

А зранку ніби нічого, зранку ніби нічого
А зранку ніби нічого, зранку ніби нічого

Фальшиві ілюзії, правдива брехня
За сніданком згадуємо дні, коли ми були командою
Ми жили з тим, що я Цезар, а вона мій Рим
Фальшиві ілюзії, правдива брехня
За сніданком згадуємо дні, коли ми були командою
Ми жили з тим, що я Цезар, а вона мій Рим

І тому я не розумію, звідки в нас береться це зло
Не розумію, чому воно в нас постійно бореться
Не розумію, звідки в нас береться це зло
Звідки в нас береться це зло
Чому воно в нас постійно бореться

Але нам цього було мало
І давно ми не знаходимо причини це далі тягнути
У нас досі є давні спогади
Цей зв'язок кількох років — це те, що нас тепер в'яже одне з одним
У нас ще одна зарубка, ти шукаєш нові обличчя
Ти знову починаєш сяяти, вперше я не починаю ревнувати
Тож вимітайся, збирай усі свої манатки
Я давно перетравив, що я сам на трасі
Ти сама дала мені ідею, брехуни в нас з обох боків
намір ми добре знаємо, немає жодного бажання рятувати ті давні стосунки
Які були такі прекрасні, коли вони стали такими порожніми
Ті дні, що не повернуться, ти для мене тягар
Тож не зволікай більше, вже можеш іти..

Нам обом буде краще
 і вже можеш іти..
Нам обом буде краще
 і вже можеш іти..
Нам обом буде краще